Я бачив десь країн зо двадцять
пізнав мільйони тіл жінок
та завжди біль пронизував зап’ястя
коли я чув один дзвінок
М’який мов мед, у вуха л’ється
Потоком теплим розлива
І водопадом в серце б’ється
твій голос.
Зараз ти сама.
Свічки по хаті, кажеш палиш.
Вино у склянці колиха,
Немов дитину у колисці.
Ніч темна. Свічка догора.
я пальцями малюю силует твій
він поруч на стілець сіда
і посміхнувшись гладить по макітрі.
Я знаю. Ти вже не сама.
Все що робитиму – для тебе, тобі,для нас, усе в ім’я твоє
Палитиму людей і стіни – бо ти усе життя моє
Тягнутимусь мостами через прірву апогеї
Але ж драма
Це драма долі усієї
коли до скону і безмежно, на віки
даруєш себе всім та не мені
____
Чи був тоді дощ
Чи падав там сніг
Чому я для тебе троянд не зберіг
Чи сяяв нам місяць
Чи спалював промінь
Підрізала серце шипами під корінь
Чиї то троянди
Чий яд на них,люба
Була ти, як камінь зі мною груба
Чи мала ти право
Чи мав я терпіння
Кохання – константа
Та наше – видіння.
На соснах, голки колять руки, тіло
У горлі, голки колять душу, серце
Коли в тобі свинцева кров кипіла
Я різав очі. Я шукав спасіння.
Бо твоє тіло оповили чужі руки
А я немаю сили з цим змиритись.
На соснах, голки колять руки, тіло
У горлі, голки колять душу, серце
#ZaporozhskaHannah
розгорнути опис
згорнути опис
