Варто підбити (НЕ підвести) підсумки дня, що минув.
З хорошого. Захід показали на всіх головних каналах та написали на багатьох потужних інформаційних ресурсах. Увага та резонанс — великі плюси для будь-якої справи. У порівнянні з нашим літнім пікетом під #КСУ — це небо і земля.
З трохи поганого. Дядько Петро, як ви можете чути, захрип бо захворів (ой який бідолашка). Та це лише дрібниці життя цього, які мають назву — банальна застуда (мабуть).
З невизначеного. Зізнаюся чесно, що дуже хотів сьогодні видихнути з полегшенням та не вийшло (бо ж рішення не ухвалили).
З прогнозованого. Думки людей, яких дядько Петро вважає притомними та тямущими, розділилися. Одні припускають, що наші любі судді визнають Закон неконституційним. Інші припускають, що ні. В обох сторін є свої аргументовані версії. Дядько Петро наразі залишається оптимістом, але інколи життя його так трахає, що він замислюється над тим, щоб перейти до песимістичного табору.
P.S. Чому я не бачу вас, наші любі "Європейська солідарність", "Рух опору капітуляції", "Відсіч", прихильники Стерненка та декого ще, на заходах із захисту мови? Чи без команди уже не виходите? Не хочу писати про вас те, чого на широкий загал писати не варто, тому на цьому завершу цей милий допис.
P.P.S. У будь-якому випадку боротьба (чи то пак вічна війна) на мовному фронті триває. Тому спілкуйтеся українською, вимагайте (та отримуйте) від інших дотримання норм щодо захисту державної мови, поширюйте українське, підтримуйте українське, створюйте українськомовний контент. Таким чином ви подаватимете набої у цій війні. А ще краще — приєднуйтесь до протестів офлайн (бо лише писанини в наші дні вже замало). Дякую, якщо ви вже це робите. І ходіть обійму.
розгорнути опис
згорнути опис
