Пісня на слова Василя Стуса
Яка любов! Минула ціла вічність,
Як я любив. І марив день за днем,
Що все пливе і пам'ять промине
Розлуку, геть до титли й коми вивчену.
А знову йду в ту келію, між віт
Журливої берези. Ждати буду
Якісь незвідані чуття приблудні,
Де цнота обертається на встид.
А там розлуки буде на обох,
А буде там і радості німої –
Всіма грудьми відчути довгий борг
Перед минулим з білим узголов'ям,
Де ще струмує двійко чорних кіс
І двійко довгих рук, пітьмою п'яних,
І двійко уст, од пристрасті захланних,
Спроваджують зненацька під укіс
Старої цноти. Під печаль і під
Крило якоїсь грішниці святої,
Що дарувала нам такі покої,
Де спать не сором і любить – не встид,
Де можна все забрати і віддати,
І серед ночі стратити межу
Собі самому.
...В друга, в жінку, в матір
Веде тебе за руку щедра й журна
Твоя кохана.
кліп групи: https://youtu.be/2B1tL4lr-oM
--------------------------------------------------------------
Моя група OMANA:
https://www.instagram.com/omanaband
https://soundcloud.com/omanaband
https://www.facebook.com/omanaband
Мої особисті сторінки:
https://www.instagram.com/bohomolnyi
https://www.facebook.com/livedxela
розгорнути опис
згорнути опис
