Чи легко забути минуле, коли усе навколо тобі про це нагадує. Можна залишити місто, змінити будинок або розірвати усі соціальні зв’язки з минулого, та чи стане від цього легше. Героїні серіалу Гострі предмети не стало і вона шукає свій шлях, що допоможе її забути про біль та страждання, які йдуть за нею з дитинства. Камілла Прікер приїздить на свою батьківщину для того, щоб написати матеріал для журналу, про серійного вбивцю. Та приїхавши до рідного містечка, вона не біжить зустрічатись з родичами, бо вже декілька років з ними не спілкується. Камілла повільно кружляє містом та намагається дізнатись хоч щось про вбивства та те, чому місцеві спокійно до цього відносяться і не хочуть про це розмовляти. Вже з перших кадрів зрозуміло, що картина буде доволі жорсткою та похмурою. Головна героїня переживає травму, усе її оточення страждає від невимовного болю, який нікуди не зникає і ніяк не лікується. Відразлива атмосфера, темні кадри, постійно погана погода - все це згущує фарби, примушуючи глядача очікувати на щось погане та жахливе в самій кінцівці. Та давайте розбиратись чи могли Гострі предмети стати культовою картиною, а не копією та ще одним повторення успішних кейсів.
розгорнути опис
згорнути опис
