Послання до Лаодікеї — це одна з найвідоміших і водночас найсуворіших частин книги Об’явлення (Апокаліпсису), що написана Іваном Богословом. Це сьоме й останнє послання до семи церков Малої Азії, яке міститься в Об’явленні 3:14–22.
Це було заможне місто, відоме банками, виробництвом чорної вовни та лікувальною маззю для очей. Люди там мали комфорт і незалежність, навіть після землетрусу відмовилися від допомоги Риму — мовляв, «ми самі впораємось».
Ісус каже: твоя віра не має ні пристрасті (гарячий), ні свіжості (холодний), вона — тепла, байдужа. І це викликає відторгнення.
У місті Лаодікея не було свого джерела води, і воду їм доставляли з сусідніх міст — гарячу з Ієраполя (як для лікування), холодну з Колос. Але поки вода доходила, вона ставала теплою. І вона була огидною на смак. Ісус порівнює духовний стан церкви з цією водою.
розгорнути опис
згорнути опис
