Що таке Совість? Кінорежисер Володимир Денисенко часто повторював це запитання у колі своїх студентів, майбутніх режисерів і акторів, під час зйомок свого художнього фільму «Совість». Студенти знали про його стурбованість і перечуленість цим питанням, тому хоч і знали відповідь, але воліли не відповідати на запитання свого майстра. І тоді Володимир Терентійович відповідав сам: «Совість – це вість, со-вість, тобто, вість від Бога, яку кожна людина, бодай, а таки хоч раз чула у своїм житті. І цей голос лунає в нас самих, або бринить тихим шепотом янгола, який сідає нам на плече в складні моменти життя. Ми чуємо цей голос і він примушує нас вчиняти правильно, чесно, справедливо, по-божому… А якщо цей голос вже не звучить в людині і вона не чує слова свого Янгола-охоронця, то ця людина духовно мертва. І таких людей ми називаємо «бездушними». Так от, фільм наш «Совість», що ми зараз його знімаємо, про боротьбу людей, які чують голос Бога, з людьми бездушними. І в цій боротьбі люди Божі перемагають, хоч за перемогу розплачуються своїм життям. Бо для Бога всі ті, хто віддав своє життя за життя іншої людини – праведники. Запам’ятайте це!»
Фільм "СОВІСТЬ" 1968 р. виробництва - єдиний фільм режисера Володимира Денисенка, який він, як дисидент і нереабілітований в’язень ГУЛАГу зняв без нагляду КДБ і "опіки" компартії, бо фільм знімався на учбовій кіностудії кінофакультету, без цензури, парткомів і редактури. Саме тому у Денисенка і вийшов чистий фільм про совість людини в неймовірно важких обставинах окупації фашистами України у Другій світовій війні.
Картина знімалася, як дипломна робота акторсько-режисерського курсу кінофакультету Київського театрального інституту ім. І. Карпенка-Карого. Зйомки відбувалися в селах Копилів, Мотижин Макарівського району та в селі Томашівка Фастівського району Київської області.
Задум фільму виник у кінорежисера Володимира Денисенка, коли йому у 1967 р. заборонили знімати другу частину фільму «На Київському напрямку», в якій він збирався показати, як українці самоорганізовувалися в загони месників і поставали проти фашистських окупантів. Звісно, це були загони Української Повстанської Армії, які активно діяли на території Київщини і керувалися проводом УПА-Центр. Такий загін повстанців був і в рідному селі Володимира Денисенка Медвин. Цим загоном керував його вчитель української мови, літератури та історії Іван Сарапука.
12-річний Володимир Денисенко був зв’язковим цього загону. Німецький патруль схопив його, коли він ніс до лісу одяг та їжу повстанцям. І його фашисти збиралися розстріляти. Але матері Володимира Лесі Костівні Курилко, яка була головлікарем Медвинської лікарні і добре володіла німецькою мовою, вдалося вмолити німців не розстрілювати сина. Вона переконала їх, що він ніс одяг і їжу її родичам на інший край села. Власне, фільм «Совість» виник з подій, яким Володимир Денисенко був свідком в час окупації фашистами Медвина. І розстріл половини села і вбивство його вчителя і командира повстанців Івана Сарапуки на мирському ставку - все лягло в сюжет цього фільму. Лиш одне не зміг здійснити Володимир Денисенко в часи комуністичного режиму, він не міг дати можливість героєві свого фільму, одному з повстанців, якого німці вбивають на березі ставка, підняти вгору три пальці і вигукнути перед смертю: «Слава Україні!»
Фільм «Совість» перший і єдиний фільм на тему другої світової, в якому українці не зображені зрадниками чи ошаленілими героями-комуністами, вони постають героями-повстанцями, усі, всім селом, від дитини до літньої людини, всі вони не зраджують своїх, і за це жертвують своїм життям. А їх дух відданості національній справі сильніший за смерть. Ця головна ідея фільму найбільше налякала комуністичний окупаційний режим в Україні у 70-80-х роках минулого століття.
Фільм знятий в стилістиці класичної давньогрецької трагедії, побудований лише на дії без слів і став новим і неповторним словом у світовому кінематографі. Він був надзвичайно добре сприйнятий культурним загалом України та Польщі, хоч і показувався в кінозалах нелегально. Відомий польський критик Янош Ґазда написав про нього не одну статтю і вважав цей фільм найкращим українським фільмом. А всесвітньовідомий кінорежисер Сергій Параджанов про фільм «Совість» любив висловлюватися так: «Якщо ви не бачили мій фільм «Тіні забутих предків» і фільм Володимира Денисенка «Совість», то вважайте, що ви не бачили українського кіно».
#Серцяголос #СлаваУкраїні #СмертьВорогам
розгорнути опис
згорнути опис
