Культура не завмирає в часі війни. Зараз нам болить за нашу понівечену землю та сади, а найбільше — за людей. Та у мистецтві ми вдивляємось у майбутнє. Одне з наріжних питань у культурному середовищі: як ми пам’ятатимемо війну? Як велику руїну? Як спільну звитягу? Що звучатиме в українському мистецтві часів війни?Коли ми гуртом винаходимо і виконуємо певні ритуали на вшанування подій або людей, організовуємо «місця пам’яті» і створюємо спільні спогади, тоді увиразнюємо себе.
Комеморація — один із ключових термінів у роботі з пам’яттю. Наше ставлення до сьогодення та минулого закладається у практиках спільного пам’ятання — комеморації, — це не просто визначні дати в календарі державних свят, а комплекс спільних дій, наприклад, запалювання свічок у вікнах у дату Голодомору.
На території сучасного мистецтва (достатньо безпечній для експериментів) з’являються проєкти-пропозиції створення спільних місць і ритуалів, які уможливлюють проживати разом наш досвід війни, і наш досвід її пам’ятання.
Учасники:
Роман Зілінко – іконописець, історик мистецтва, куратор та керівник експозиційного відділу Музею народної архітектури і побуту імені Климентія Шептицького
Володимир Кауфман – митець, куратор, автор партисипативної арт-інсталяції НАБАТ
Модераторка – письменниця, культурна менеджерка, керівниця ГО “Post Bellum – Україна” Євгенія Нестерович
розгорнути опис
згорнути опис
