На риніт хворіють усі вікові групи населення. Вважається, що риніт – найрозповсюдженіше захворювання на землі. І, не зважаючи на це, на сьогодні в Україні ніякої класифікації ринітів немає. У запропонованих фінських протоколах є наступні стани, пов'язані з ринологічними проблемами: закладеність носа, алергічний риніт, хронічний синусит, атрофічний риніт і озена, поліпи носа та стороннє тіло в носі. За Міжнародною класифікацією ринітів 1993 року риніт класифікують за патогенетичним механізмом як алергічний, неалергічний, інфекційний, неінфекційний та диференціюють стани, які мають схожі з ринітом симптоми (риносинусит з поліпами носа та без них, цереброспінальна ринорея, синдром циліарної дискінезії та структурно-механічні фактори, такі як вроджені аномалії, викривлення носової перегородки та глотково-носовий рефлюкс).
Важливо правильно визначити етіологію риніту, щоб правильно лікувати пацієнта та мати найкращі шанси усунути його симптоми. Міжнародна класифікація ринітів (ICAR, 2018) розрізняє риніти за ступенем тяжкості (легкий, середній та тяжкий), алергічний, неалергічний, інфекційний, неімунний. У міру розширення медичних знань та розвитку технологій, клінічні показники та рекомендації просуваються як умовні та попередні пропозиції того, що рекомендується в конкретних умовах, але не є абсолютними. Керівні принципи – це не розпорядження; вони не претендують та не повинні претендувати на статус законного стандарту медичної допомоги.
Відповідальний лікар, у світлі всіх обставин, поданих окремим пацієнтом, має визначити відповідне лікування, а дифдіагностика риніту допомагає розробити найкращі стратегії лікування для конкретного пацієнта.
Детальніше про це дивіться у відео.
Розповідає Пухлик Сергій Михайлович, д.мед.н., професор, академік Академії наук Вищої школи України, експерт МОЗ, завідувач кафедри.
розгорнути опис
згорнути опис
