Проблема диференціації діагнозів риносинуситу та риніту є дуже актуальною. Професор аналізує інформацію, розміщену в гайдлайнах ARIA 2019, EP3OS 2020, RHINITIS 2020, які стали першими керівництвами з отоларингології та, зокрема, ринології, що базуються на однакових поглядах – принципах доказовості й належної медичної терапії. Вони й започаткували уніфіковані підходи до діагностики та лікування.
У диференційній діагностиці риніту основний акцент робиться на розпізнаванні супутніх захворювань алергічного риніту (АР), таких як астма, синусит і обструктивне апное уві сні, та проведенні відповідних досліджень – перевірки функції легень і дослідження апное уві сні. Дифдіагностика здійснюється методом виключення, як рекомендовано сучасними керівництвами, оскільки назальне дослідження підтверджує, але остаточно не встановлює діагноз.
При діагностуванні риносинуситу акцент робиться на визначенні характеру споріднених симптомів (або їх відсутності), реакції на ліки, професійних шкідливостей, складається докладний екологічний анамнез та визначаються провокуючі фактори.
Детальніше про це – у відео.
Розповідає Попович Василь Іванович, д. мед. н., професор, експерт МОЗ України за напрямом "Отоларингологія. Дитяча отоларингологія. Сурдологія".
розгорнути опис
згорнути опис
