Цього тижня ми були свідками спроби «реорганізувати» Довженко-Центр — найбільший кіноархів України. Ця інституція є однією з найбільш надихаючих та дієвих у своєму сегменті. Але сили забудовників та державного апарату знайшли бажання та змогу закрити цю інституцію, скидаючи відповідальність із себе.
Згідно з наказом Держкіно всі фільми з колекції та майно Довженко-Центру мають бути передані в Науковий центр кінематографії України — “сплячій” держустанові, що з моменту свого заснування за часів Януковича в 2011 році не здійснювала жодної діяльності, не має штату, відповідних компетенцій, сайту.
Подальша доля усього архіву українського кіно залишиться невідомою, якщо суспільно не відстоїть Довженко-Центр. Так само як захищеність культурних інституцій, які допомагають формувати українську ідентичність.
Учасники події:
Олександр Телюк, керівник кіноархіву Довженко-Центру
Арсеній Князьков, провідний кінознавець інституції
Андрій Дрозда, журналіст
Ляна Мицько, директорка Муніципального мистецького центру
розгорнути опис
згорнути опис
