Підтримати канал - картка Приват:
5168 7427 3052 5882
"Козацька звитяга" в facebook:
https://www.facebook.com/zvityaga
Сторінка Валентина Терлецького в facebook:
https://www.facebook.com/valentinterl...
Придбати "Книгу сили. Віра" можна тут:
https://www.belkabook.com/product/kny...
https://www.yakaboo.ua/ua/vira.html
https://book-ye.com.ua/catalog/suchas...
Продюсер проекту - Михайло Леднов.
Гумор в козацькому житті відігравав важливу роль. Жарти не лише полегшували щоденне військове буття, а й додавали сил, впевненості, надихали на вчинки, підтримували в скрутну годину. Така собі терапія, виховання психологічної стійкості. Врешті, сміх був ознакою самого життя, бо сміятися може тільки жива людина. А ще – гумор слугував суттєвою складовою інформаційних війн з ворогами, бо дозволяв сміятися над страшним, кепкувати над небезпекою, висміювати вади супротивника, він полегшував сприйняття поточної ситуації, яка майже всуціль була загрозливою. Приміром, за легендою, підвішений за ребро на гак у Стамбулі козацький отаман князь Дмитро Вишневецький-Байда три дні жартував і висміював султана, його дочку й турецьке військо, допоки його не застрелили з луків яничари. Ця традиція – глузувати з ворога, сміятися над проблемами, над злом і навіть над самою смертю генетично передалася і нащадкам козаків. Це наочно демонструє нинішня сатирично-гумористична творчість на воєнну тематику – ми це щодня спостерігаємо в соцмережах, в Інтернеті, на телебаченні, в усній народній творчості.
Генетична пам’ять, нерозірваний зв’язок з козацтвом сучасних українців проявилися і в такому специфічному явищі, як народне судочинство, покарання за поняттями звичаєвого права, тобто, за рішенням самої громади без звернення в офіційні установи. Запорожці мали свою власну суддівську систему – справедливу і демократичну, доволі жорстку і безжальну до порушників. Правова система Запорізької Січі була унікальною, оскільки козаки не мали власного писаного закону, вони твердо стояли на сторожі звичаїв предків. Найбільш поширеним покаранням серед козаків було приковування злодіїв до ганебного стовпа посеред Січі або паланки. Винного, приміром, у конокрадстві, пограбуванні купців, крадіжці майна у товаришів, прив'язували до стовпа і тримали в такому положенні, доки він не помирав. Їх забивали буковими киями, що лежали поруч, і вдарити міг будь-хто, хто проходив повз. Майно загиблого передавалося усьому товариству. Ця традиція яскраво проявилася у подіях після широкомасштабного вторгнення росіян взимку 2022 року, коли місцевих мародерів, впійманих на гарячому, наші громадяни прив’язували скотчем до стовпів із голою сракою і, в принципі, кожен охочий міг відлуплювати злодія. Про безперервний зв'язок традицій - у цьому випуску.
розгорнути опис
згорнути опис
