Після останнього вкиду від росіян з катуванням нашого захисника, після вбивства азовців в Оленівці, після нової серії вбивств цивільних я хочу сказати таке:
Робота росіян на деморалізацію і залякування позбавлена будь-якого сенсу, якщо пам'ятати про те, що відбудеться, коли встановлюється їхня остаточна "власть".
"Тут же Андрій взнав, що биті були всі без винятку. Добре биті. Навіть... Прокуда. Його, правда, бито мало, бо він «урятувався» тим, що розколовся після першого ж дотику дубової спинки від стільця. Петровський же, що так побивався над Андрієвою й Давидовою бідою, а сам про себе мовчав, був мордований в спеціальний спосіб. Оскільки він був дуже старий і його не можна було бити залізною палкою» не ризикуючи затовкти на першому ж допиті, то, з огляду на його гилу, його змушували бігати по кімнаті, стрибати, стояти довгими годинами, сидіти на ріжечку, а то ще й читати напам'ять всенощну службу божу, і тільки кілька разів його вдарили по обличчю. Ну й, звичайно, тероризували морально, надівали кошик із сміттям на голову замість камилавки, та все загрожували в присутності Нечаєвої затиснути йому статевий орган в дверях та бити по тому органу лінійкою, й навіть стягали з нього штани. Але це все були легкі тортури з «огляду на його старість».
А старенького Кулинича якийсь слідчий, молокосос, товк ногами під ребра й виробляв несусвітні речі, потішаючись над його старістю... І він розколовся, вибираючи каторгу, аби лиш видертися з цього пекла, якою завгодно ціною видертись. Бо вже й так його вік короткий, а нерви його занадто слабі й увесь він немічний. Старенький Кулинич розповідав про все те тихенько, здивовано й плакав старечими сльозами" © Іван Багряний "Сад Гетсиманський"
Це все уже "власть". Без суду і слідства, обираючи жертв всліпу і пристосуватися не вийде. Тому про яку деморалізацію може йти мова, якщо за нею йде така доля?
Ну або ось цитата про "власть" від Тодося Осьмачки:
"І справді, саме в цю мить два червоноармійці вивели попід руки з сіней сільради дівчину на ґанок. І ті, що тримали ліхтарі, підняли у рівень з її обличчям світло. Голова її була без квіток і стрічок. Коса самотньо злягалася від потилиці на спину. Тільки рукави сорочки пишно майоріли мережками із–під чорної корсетки. Обличчя було простеньке, ніби дитяче, і дивилося перед собою так, неначе впізнавало між натовпом у вечірній темряві свою ласкаву долю. І здавалося, що воно б засміялося сміхом, яким зустрічають діти прихильну до себе увагу. Бо ж Леся Українка і для неї написала слова:
Я на гору круту кам'яную
буду камінь важкий підіймать,
і, несучи вагу ту страшную,
буду пісню веселу співать.
Та назустріч молоденькій патріотці і нашій Великій Поетці все повітря здригнуло несамовитим і диким ревом задоволення, що виявилося московською піснею:
В сєлє малий Ванька жіл,
Ванька Таньку палюбіл…
Тпру, ну, га–го!
Тпру, ну, га–го!
Рев, свист, тупання ніг і плескіт у долоні… Якби табун вовків, табун собак–вовкодавів і з десяток бузівків телят змішалося у один клубок звуків і боротьби, то таким би жахом не війнули на людину, як це сталося від москалів під літнім вечірнім небом перед сільрадою на Україні.
І два червоноармійці спустили вниз ліхтарі, а другі два повели оглушену переляком дівчину до червоноармійського кола. І розступилося воно, і впустило водіїв і дівчину до себе всередину, і замкнулося. І вся солдатня без команди повернулася очима в центр. І в ту ж мить верескнув повний несказанної розпуки крик молодої українки. Але його заглушив спів великої кількості пітних та розгарячених горлянок"© Тодось Осьмачка "Ротонда душогубців"
Втім, описи звірств у виконанні росіян мають не лише віддалене у часі втілення. Пропоную згадати мій ефір про "Світлий шлях", книгу написану Станівславом Асєєвим про його досвід виживання у сучасному концтаборі Ізоляція.
ЧИТАНКА 42: "Світлий шлях" Станіслава Асєєва — https://www.youtube.com/watch?v=QW9JaIKeItI
«Ізоляція. Голоси з підвалу» — https://www.gov.pl/web/ukraina-uk/izolacjaglosyzpiwnicyua
ЧИТАНКА: "Ротонда Душогубців" Тодося Осьмачки — https://www.youtube.com/watch?v=y2scQpYf_gc
розгорнути опис
згорнути опис
