Мотика має особливо об’ємний погляд на світ. Весь світ зі своїми пристрастями – як скульптура або як тема для скульптури. Ось виникає нова тема. Люди, які солодко позіхають. Сидять на лавці, мама тримає дитину і спільно вони позіхають. Все з гумором, з сатирою.
Мотика любить говорити про скульптури. Цінує критику і скаржиться, що останнім часом не було з ким поговорити. А ще він пише вірші. Пише маленькими літерами на клаптях паперу і щоразу обіцяє їх переписати й почитати, але поки що лише обіцяє.
Від першої його роботи в публічному просторі – «Лілея» у ставку Стрийського парку, 1966 року, – через декомунізований монумент слави радянської армії до пластики доби Незалежності він цілісний, чесний і захопливий. Ніколи не знаєш, що спаде йому на думку завтра. Останні роботи скульптора – це завжди неочікувано й відверто.
Він класик без п'єдесталу, завжди на його одязі можна побачити глиняний слід. Він безупинний, енергійний та сміливий. Мотика – це жива енергія землі і природи, сила людини та місія скульптора.
Команда проєкту:
Куратор – Павло Гудімов
Тексти та дослідження – Павло Гудімов, Наталія Туліна-Маруняк, Дар'я Молчанова
Команда майстерні Ярослава Мотики – Мар'яна Мотика, Микола Корнієнко, Андрій Грицак
Дизайн – Катерина Большакова
Менеджмент – Тетяна Борівець
Комунікації – Світлана Велеган
Редакція – Анна-Марія Волосацька
Переклад – Дмитро Янковий
Реставрація – Ореста Гураль
Фото – Роман Шишак, Павло Гудімов
розгорнути опис
згорнути опис
