Осіння пора... Авторська декламація: Марія Карпик
#маріякарпик #вірш_поезія
Осінь…Пора тужлива…
Дощ засмутив шляхи.
В мріях незжата нива,
Й роєм летять думки.
Скинула з пліч одежі -
Більше я нічия.
І по світів безмежжі
Хвиль несе течія.
Жовтий листок надії
Тихо пливе в журі.
Кожний день строки сіє,
Кожний час на вістрі.
Вкутуюсь щемко в тишу
І обіймаю мить.
Серце про юне пише
Душа хоче осінь злить.
Сірість, мов павутиння,
Плащем закриває день.
Звисають пасма хмарині
У руки земельних жмень.
Розплакалася природа,
Розкисли дороги всі.
В повітрі снує прохолода
Й все чахне в сирій росі.
Вже віра розшарувалась
Й надій похитнула дах.
Слізлива осінь ввірвалась
Й пройшлась по моїх слідах.
Болить роз’ятрена рана
Жалем, що літо зійшло
І душу повнить оманна,
Що вернеться те тепло.
Автор - Марія Карпик
Музика із відкритих джерел ЮТУБ.
розгорнути опис
згорнути опис
