Пан Андрій Крижанівський - український інженер-енергетик й нумізмат, дослідник Львівського монетного двору у XIV—XV століттях та історії електрифікації Львівщини, автор ряду книг по цим темам.
26 СЕРПНЯ 2022 Р. Науково-технічна бібліотека НУ "Львівська політехніка", Львівський Фотомузей
Один із небагатьох центрів монетного карбування, що діяли на території теперішньої України впродовж усієї її історії - Львівський монетний двір (ЛМД), історія якого нараховує три періоди:
1. Перший, найдовший – з 1354 до 1412 року. Карбування монет на ЛМД розпочалося після завоювання Галицької Руси польським королівством, проте запроваджений Казимиром ІІІ випуск монет у Львові не відповідав існуючій польській монетній системі.
Срібні грошики, за вмістом срібла, дорівнювали половині празького гроша – монеті, котрою звикли послуговуватися у Галицько-Волинському князівстві ще з 20-тих років XIV ст. Оригінальним і лаконічним був дизайн монети: ініціал короля, герб Руси – лев, напис «MONETA RUSSIE». Такі ж самі срібні грошики випускали угорсько-польський король Людовик і його намісник в Галичині Владислав Опольський.
За часів Владислава Ягайла у Львові спершу випускали срібні грошики, а потім з 1399 року - львівські півгроші. Замість напису „MONETA RUSSIE”, який був на грошиках, на півгрошах появилося „MONETA LEMBURG”. Цим ніби проголошувалося, що монета вже стала локальною – міською. У 1412 році ЛМД припинив свою діяльність.
2. Відновив свою роботу ЛМД у 1656 році під час окупації військами Швеції майже всієї території Польщі. У лютому 1656 р. король Ян Казимир прибув до Львова, а 1 березня видав універсал про перекарбування церковного срібла на монети.
Тоді у Львові карбували орти (18 грошів) та шестигрошовики.
Про належність цих монет до львівської емісії вказує маленьке зображення лева під портретом короля. У січні 1657 року монетне карбування перенесли зі Львова до Сілезії – в Ополе.
3. У 1660 році у Львові розпочався третй етап монетної емісії і викликаний він був економічним станом держави - змучена козацькими та шведськими війнами економіка Польщі вимагала нової емісії. Вона завжди приносила вигоду тим, хто карбував монети з певним зиском. Тоді у Львові випускали золоті дукати і дводукати, талер, орти, шестигрошовики і півторагрошовики.
На цих монетах не було жодної згадки про Львів, лише маленькі інціали G.B.A. під гербом (Джованні Батіста Аморетті - орендаря львівської монетарні ).
У 1662 році монетний двір передали Андрію Тимфу, який продовжив випускати у Львові шестигрошовики зі своїми ініціалами А.Т.
У 1663 році на ЛМД розпочався випуск маловартісної монети – злотівки, тобто 30 грошів. Насправді в монеті срібла було всього на 12 грошів, або 40 % від задекларованої. Для виправдання на монеті навіть вмістили латинський текст моралізаторського змісту «Вартість цій монеті надає спасіння Вітчизни, що є дорожчим від металу».
Ще раніше – у 1659 році на різних монетних дворах Польщі і Литви розпочали випуск мідних солідів, т.з. «боратинок», від імені коронного підскарбія Тіта Лівія Боратіні. Їх реальна вартість була ще меншою – 15% від ринкової вартості міді. Випуск такої неповноцінної монети був викликаний величезними боргами короля перед військом. Це викликало страшенні протести, військо відмовлялося їх приймати. З випуском ще й цієї монети економіка держави остаточно розвалилася, що призвело у 1668 році до зречення з трону короля Яна ІІ Казимира. Львівський монетний двір знову закрили, на цей раз назавжди.
розгорнути опис
згорнути опис
