Проєкт «Голоси УПА» - спогади тих, хто зі зброєю в руках боровся за незалежність України. Відеосвідчення зібрані командою Центру досліджень визвольного руху у різний час та надані для Архіву усної історії Українського інституту національної пам’яті.
У цьому ролику фрагмент спогадів учасника національно-визвольного руху ХХ століття, в яких від першої особи ведеться розповідь про часи, коли торувався шлях до незалежності України.
Проєкт презентуємо до 14 жовтня – Дня захисників і захисниць України та 80-річчя створення Української повстанської армії.
Василь Левкович («Вороний») – полковник УПА, командир військового округу «Буг». Лицар Золотого Хреста Бойової Заслуги 2-го класу. Політв’язень радянських концтаборів. Провів в ув’язнені 25 років.
Василь Левкович народився 6 лютого 1920 року у селі Старий Люблинець – на території сучасної Польщі. Був сиротою, спочатку його виховувала бабуся, а після її смерті – родина дядька. У 19 років напередодні Другої світової війни Левкович приєднався до Організації українських націоналістів. До 1942 року став учасником похідних груп і заступником організаційного референта ОУН на Рівненщині. У березні 1943-го Левкович прийшов в УПА разом із побратимами. З них сформували дві чоти, а Василь став їхнім командиром. 17 грудня 1946 року підрозділи Міністерства держбезпеки СРСР атакували підпільників – Левковича непритомного витягнули з криївки. Вивезли до тюрми на Лонцького. Спочатку дали отямитися, а потім нещадно били й катували. Побратимів він не видав. Під час допиту 26 грудня 1946 року Василь Левкович заявив: «Я залишаюсь ідейним українським націоналістом і від своїх ідей не відступлю, хоч би мені й загрожувала найвища міра покарання – смерть». Василь Левкович не визнавав себе громадянином СРСР, наполягав, що він громадянин Польщі. Радянське громадянство так і не прийняв. Після 1991 року отримав паспорт незалежної України. Помер 2012 року.
розгорнути опис
згорнути опис
