Проєкт «Голоси УПА» - спогади тих, хто зі зброєю в руках боровся за незалежність України. Відеосвідчення зібрані командою Центру досліджень визвольного руху у різний час та надані для Архіву усної історії Українського інституту національної пам’яті. У цьому ролику фрагмент спогадів учасника національно-визвольного руху ХХ століття, в яких від першої особи ведеться розповідь про часи, коли торувався шлях до незалежності України. Проєкт презентуємо до 14 жовтня – Дня захисників і захисниць України та 80-річчя створення Української повстанської армії. Василь Кук («Василь Коваль», «Юрко Леміш», «Ле», «Медвідь») генерал-хорунжий, головнокомандувач УПА з 1950-го до 1954 року (після загибелі Романа Шухевича). Усі діти родини Куків були членами ОУН. Двох братів Василя стратила польська влада. За радянської влади всі члени його родини були засуджені до позбавлення волі, батьківське майно — конфісковано. З 14 років Василь належав до молодіжної організації «Пласт» куреня імені Івана Богуна. 16-річним став членом Юнацтва ОУН. Василь Кук як член Проводу ОУН стає об’єктом розшуку НКВД і одним із фігурантів оперативно-розшукової справи «Берлога», заведеної на керівництво підпілля. У 37 років він прийняв командування Українською повстанською армією. На той момент завершився процес демобілізації бойових підрозділів УПА та її перехід у мережу збройного підпілля, головним завданням якого був захист населення від репресій комуністичного режиму та пропаганда визвольних ідей. Чекісти відзначали його надзвичайні здібності підпільника, хитрість та невловимість. Отримав розшуковий псевдонім «Борсук». Полювання на нього тривало майже десять років, доки Кука не здав «товариш». 23 травня 1954-го Василь Кук із дружиною прибули на місце зустрічі зі зв’язковим. Невдовзі прийшов «Юрко», який мав завдання переправити їх далі на схід, але перед тим запропонував перепочити у криївці неподалік. Подружжя погодилося, адже зв’язкового знали давно. В криївці швидко заснули. «Юрко» натиснув кнопку пристрою «Тривога», яким було обладнано сховок. За кілометри від цього місця у райвідділку КГБ засвітилась лампа, сигналізуючи, що пастка закрилася – «Борсук» упіймався. Взятий у полон військами МДБ СРСР Василь Кук без вироку суду провів у тюрмах Києва й Москви шість років. У 1960-му звільнений у зв’язку з новим політичним курсом Микити Хрущова. В останні роки мешкав у Києві. Помер 2007-го, йому було 94.
розгорнути опис
згорнути опис
