Золота осінь. Авторська декламація: Карпик Марія
#МаріяКарпик #вірш_поезія
Гуляє листям золотава осінь;
Манить її охристовий наряд.
Я закриваю у волоссі просідь
Й іду життям своїм в казковий сад.
Плекаю серцем змріяну надію,
Тулю дерева голі до грудей.
Черлений покров подивом лелію
І усміхом притягую людей .
Вигойдуються оксамитом хвилі,
Уявою удалину пливу,
А над водою птахи білокрилі
Злітають у туманну синяву.
Й малюю на небеснім полотнищі
Запам’ятні пейзажі осяйні,
Де в надвечір’ї в сонячнім лігвищі
Виблискують оранжеві вогні
Я забираю із душі печалі:
Мені вільготно в золотій красі.
Й закрившись від смути в думок вуалі,
Зсіваю строки щасті на листі.
Душею розквітаю із роками
Хоча пора уже і за… Та най,
Я всотую природи жовті гами
Та проникаю у осінній рай.
Усе похмуре поза залишаю
Та іду краєчком щастя, мов канві.
У полум’ї осінньому пірнаю,
Купаючись у золотій листві.
Автор - Марія Карпик
Музика із відкритих джерел ЮТУБ
розгорнути опис
згорнути опис
