Вчися чекати, друже,
вчися чекати.
Ластівки на електричних дротах,
почорнілі од сині неба,
ще наслухають стумні струми землі.
Ще підсліпі вікна
за тисячі проминулих літ
не витворили своєї духовності.
Ще потерпає вівериця
битий горіх
брати з твоєї руки.
Ще людська душа
дрижить, як море,
в незручній западині екзистенції.
Зарання, друже,
власним віддатись пристрастям.
Тільки так:
вияви — самовтрати.
Кам'яній. Кам'яній. Кам'яній.
Тільки твердь — символ самозбереження.
Василь Стус
розгорнути опис
згорнути опис
