Львівський органний зал, Олена Мацелюх – орган.
2:30 Олівʼє Мессіан – “Радість і ясність прославлених тіл” із циклу “Прославлені тіла”
10:12 Філіпп Ґласс – Етюд №1 з Першої збірки
16:00 Філіпп Ґласс – Етюд №17 з Другої збірки
24:30 Філіпп Ґласс – Перша п’єса з Glassworks
26:23 Філіпп Ґласс – “Вальс сучасного кохання”
30:48 Олівʼє Мессіан – “Небесна трапеза”
36:52 Філіпп Ґласс – Метаморфоза №2
41:50 Олівʼє Мессіан – “Ісус приймає муки” з циклу “Різдво”
47:13 Філіпп Ґласс – Божевільний порив
54:40 Філіп Ґласс – “Koyaanisqatsi” з кінофільму “Прибиральник”
Філіп Ґласс ( Philip Glass) - американський композитор, народився 31 січня 1937 року в Балтиморі (штат Меріленд) у сім'ї єврейських іммігрантів з Литви. Навчався в Peabody Institute в Балтиморі, куди вступив у віці 8 років (наймолодший учень за історію установи). Після завершення, маючи 15 років, вступив до Чиказького університету на відділення математики і філософії, проте невдовзі його інтереси змістились в бік музики - він почав брати уроки фортепіано у студента музичного факультету Маркуса Раскіна. Після завершення університету працював у Балтиморі оператором підйомного крана, щоб здобути гроші для подальшого навчання. У 1957 році прибув до Нью Йорка й вступив до Juilliard School, тоді там навчався іще один майбутній композитор-мінімаліст — Стівен Райх, із яким Ґласс потоваришував. І саме тоді він серйозно розпочав творити музику — хоча експерименти з 12-тональною системою (за Шенберґом) проводив ще з 15 років. У 1965 році одружився з актрисою Джоанною Акалайтіс. Разом з дружиною відвідав Північну Африку, Центральну Азію й Індію, подружня пара об'їздила весь субконтинент: від Гімалай на півночі до Таміланду на півдні. Таке ґрунтовне ознайомлення з країною стало вирішальним для музичного формування Ґласса: "я побачив, що існує інший спосіб будувати музику, - згадував він, - радше навколо ритмічних ідей, аніж структури. Ритм міг бути структурною основою музики замість самого лише орнаменту". Пишучи свої мінімалістичні твори із повторюваними структурами наприкінці 60-х, Ґласс здобув коло прихильників, до яких належали музиканти, що згодом увійшли до «Ансамблю Філіпа Ґласса», і для яких він написав чимало творів, іноді з забороною виконання їх іншими виконавцями. У цей час твори Ґласса, як і інших представників мінімалізму ставили в картинних галереях, переважно для невеликої аудиторії - класична музика цих років тоді ще не зацікавилась новою течією. Із кінця 70-х Ґласс поступово почав звертатись до класичних принципів, у кінц. 80-х рр. - поч. 90-х Ґласс все частіше звертається до оркестрової музики, розпочав активно працювати над музикою до фільмів.
розгорнути опис
згорнути опис
