Ось непомітно й підступив другий місяць осені - жовтень. 🍁🍁🍁
І хоча довкола досі все ще зелено, і все частіше випадають теплі, погожі дні бабиного літа, але осіння нічна прохолода і періодичні похолодання із затяжними зливами беруть своє, нагадують, повертають до думки, що не за горами - справжні холоди і сумні пейзажі з голими, кістлявими деревами.
ЖОВТЕНЬ
Срібно-рожеві хвилі в степу
плинуть поволі в жовтень...
Рідна, невже я чую твій пульс
так, як не чув це жоден?
У переливах трав і вітрів,
в хмарах сталевих, сонних
вкотре на себе тут я набрів, –
стиглий осінній сонях.
Сонце вечірнє міддю вкрива
теплу гранітну скелю.
Доля, мов стежка, – в'ється, крива,
поміж ставочків-скелець,
між однодумців і ворогів
(їхня ненависть – щира).
Норов мій дикий зароговів,
став, наче пазур звіра.
Став непокірний, піну пустив,
наче брояка бузька,
стелить над степом свіжі мости,
трощить старі – на друзки.
Соколом літо знов промайне,
вляжуться всі гризоти.
Світ не спромігся – зловить мене
в травах єдиний жовтень...
© Сашко Обрій.
#poetry #ukrainianpoetry #lirics #вірші #лірика #віршіукраїнською #сашкообрій #жовтень #віршіпроосінь #віршіпроприроду #декламація #віршочитання #відеокліп #відеопоезія #videopoetry
розгорнути опис
згорнути опис
