До початку повномасштабної війни в Україні, міста Луганської та Донецької області мали стрімкий культурний ріст, який можливо назвати пост-травматичним. Незворотні процеси деіндустріалізації засіяли міста руїнами заводів, закинутих житлових та комунальних об’єктів, де була відсутня будь-яка охорона. “Заброшки” були всюди: навпроти шкіл або дитячих садків, у приватному секторі та на центральних вулицях міст. Війна додала розрухи, проте вона не була основною причиною гибелі заводів чи фабрик, бо процес колапсу промисловості трапився ще у 90х, війна тільки посилила проблеми й без того проблемного регіону. “Заброшки” – це частина життя мешканців Луганської чи Донецької областей, бо вони бачили їх майже кожного дня.
Коли локальна культура у Луганській області почала стрімко ровзиватись, більшість проєктів так чи інакше працювали з “заброшками”, бо вони складали значну частину міського простору.
Віталій Матухно – житель міста Лисичанська та засновник экспериментального виставкового простору “Гарелея Неотодрешь” розкаже про те, якою була сучасна культура Луганської області до початку повномасштабної війни в Україні, та розповість про численні закинуті об’єкти регіону, які тісно пов’язані з культурним життям міст Луганщини.
розгорнути опис
згорнути опис
