...Як і в більшості учнів Михайла Бойчука, творів його дружини Софії, уродженої Налепинської, залишилось обмаль.
Історія стосунків цієї пари не багато розкриває у питанні, чи була Софія цілковитою послідовницею образності Бойчука, чи, радше, добре розуміла метод, який називали «Rénovation Byzantine» («Відродження візантійського»), особливо наприкінці 1920-х років у Києві.
У лекції Діана Клочко розповідає про коло жіночих образів, які хвилювали художницю, і її пошуки власної стилістики.
Підпишіться на канал: https://www.youtube.com/channel/UCrAervu_vE5zGm2GMPJcttg?sub_confirmation=1
Бойчук Михайло Львович (1882-1937) – художник-монументаліст, реставратор, засновник національного стилю в мистецтві, відомого як “бойчукізм”.
На відміну від багатьох своїх сучасників Михайло Бойчук не намагався розірвати зв’язок зі старим мистецтвом і творити нове з чистого аркуша. «Для нас не важливі хронологічна дата і походження твору. Хай це буде Єгипет чи Ренесанс, новгородська ікона чи мистецтво негрів, – це не має ніякого значення. Мистецтво шукає собі ґрунт у того народу, де воно в цей час розвивається, але коли твір мистецтва зростає, він стає інтернаціональним. Хіба хтось може допильнувати за тими широкими просторами, де мистецтво застосовується, і простежити за тим, якими майстрами створюється? Це, як вода, що скрізь просочується і для всіх однакова», - казав Бойчук своїм учням.
Джерелом натхнення для художника стало візантійське мистецтво, поєднуючи його образну систему із передовими європейськими напрямами, із українським народним мистецтвом, Бойчук спільно з учнями творив єдиний синтетичний стиль, в якому кожен вид мистецтва був би підпорядкований загальній ідеї. Бойчук мріяв про мистецтво для широких мас, яке творить життєвий простір людей – від стін до посуду, від книжок до меблів і килимів. Ідеологічно його твори не суперечили ідеалам Жовтневої революції 1917 року, але живописна мова була надто самостійною, надто прозахідною, надто формалістичною, тож влада визнала школу Бойчука шкідивою для радянського народу, а його разом з дружиною Софією Налепінською-Бойчук та учнями Іваном Падалкою та Василем Седляром було розстріляно у 1937 році.
На щастя, його послідовники-однодумці, яких називають «бойчукістами», самі стали вчителями і забезпечили ідеям Бойчука безсмертя в своїх учнях.
https://uaview.ui.org.ua/ua/artist/Boichuk-Mykhaylo
У 1907 р. мрія Михайла Бойчука про навчання в Парижі, де «вариться» нове мистецтво, здійснилася: митрополит Андрей Шептицький забезпечив його стипендією на навчання. По дорозі Бойчук встиг подивитися музейні збірки Відня і Базеля. Тож 13 квітня 1907 на паризьку бруківку ступив простий з походження, але вже доволі обізнаний зі світовим мистецтвом український парубок.
Наш Фейсбук: https://is.gd/DddaIS
Наш Telegram https://t.me/Looktheartist
Спочатку Михайло вчився в академії Вітті, в іспанського художника Г. Англяда, а коли в 1908 році відкрилася академія Рансона, де заправляли вихідці із художньої групи “Набі”, що практикувала постімпресіонізм і продовження гогенівської лінії в мистецтві, Бойчук перейшов туди. Ще у Львові Михайло почав цікавитися давньоруським і візантійським монументальним мистецтвом, тому практики набістів, яких цікавило водночас монументальне мистецтво, народне і релігійне, були йому близькі. В Академії Рансона сформувалася і перша “школa бойчукізму”, до якої входили поляки Софія Сегно, Софія Налепинська, Яніна Леваковська, Гелена Шрамм, Антоні Бушек, Софія Бодуен де Куртене та український маляр Микола Касперович.
У 1908 Бойчук разом із художниками-земляками Андрієм Тараном та Левом Крамаренком знімав трикімнатну квартиру-майстерню неподалік від Люксембурзького саду, а в квартирі навпроти жили три художниці – Софія Сегно, Софія Налепинська і Софія Бодуен де Куртене. З першою у лідера неовізантистів (так називали себе художники Бойчуківського гуртка) зав’язалося пристрасне кохання, а з другою він невдовзі одружився.
❤️Допомогти каналу на Ютуб:
https://www.youtube.com/channel/UCrAervu_vE5zGm2GMPJcttg/join
Допомогти каналу на PATREON: https://www.patreon.com/LookTheArtist
Зовсім неочікувано для себе (насправді за рекомендацією Дмитра Антоновича) Михайло Бойчук став один із восьми професорів-фундаторів першого в Україні вищого навчального художнього закладу – Української академії мистецтв. На виставці професорів, яка відкрилася 5 грудня 1917 року, Бойчук по суті вперше представив київській публіці свої твори. Наш художник очолив майстерню фрески і мозаїки, яку потім перейменували на майстерню монументального мистецтва. В ній вчилися Сергій Колос, Оксана Павленко, Іван Падалка, Василь Седляр, Марія Трубецька, Катря Бородіна, Еммануїл Шехтман, Антоніна Іванова, Костянтин Єлева, Онуфрій Бізюков, у 1921 року викладати в Академію прийшов учень і однодумець Бойчука Микола Касперович, у 1922 – Софія Налепинська-Бойчук: усіх їх пізніше назвуть школою Бойчука, бойчукістами.
#МихайлоБойчук #РозстрілянеВідродження #бойчукісти
розгорнути опис
згорнути опис
