Повертаючись до запитання про причину військової агресії росії проти України. Дуже часто серед причин війни називається екзестенційна загроза для москви з боку України. Під загрозую чомусь розуміється побудова демократичної, заможної, щасливої України. Мовляв, побудова під боком успішної держави з демократичними інститутуами делегітимізує і десакралізує царство московське. У мене запитання до «інтелектуалів», які поширюють таку версію – ви, це серйозно? З яких пір в Україні будується щаслива і заможна країна? Чи насправді хтось переконаний, що росія бачить у нас справедливість?
Як це не дивно, але наші оцінки того, що ми будуємо тут в Україні і оцінки москалів дивним чином збігаються. До 24 лютого ми будували світову клоаку. Українці відмовлялися жити, що проявлялося у демографічній катастрофі спричиненою небажанням народжувати, молодь масово залишала країну, гетманцеви і радуцькі, а до цього кадри порошенко розвалювали та розграбовували країну. Демократію скабєви представляли як джерело хаосу і бідності.
Не дивлячись на це росія напала на неуспішну країну у якій живуть нещасливі люди. До речі, ці факти були одним з чинників на які опирався Кремль розраховуючи на підтримку. Чому вона це зробила? – ось у чому запитання. Путіну логічно було б тримати Україну як пугало, наочний приклад результату демократії, яка призводить у владу клоунів. Тим більше, що саме мир і стабільність були запорукою економічного занепаду України.
Україна насправді несе загрозу Росію, але не військову, а екзестенційну. Битва іде не за ратний спадок Київської Русі і не за міфічний центр християнства з центром у Києві. Все це повна дурня у ХХІ столітті для світської країни з вкрапленнями містичного світогляду та культової обрядовості. Росія боїться прикладу проявлення волі, яка розкриє красу людини. Росія ненавидить красу, тому прояв волі є кримінальним злочином, тому волю потрібна зламати. Тобто мова йде про естетичне сприйняття світу. Красивим може бути тільки раб. Путін дивиться на Кадирова і отримує естетичне задоволення. Собака в образі людини, інтимні стосунки з ворогом – це і є рускій мір. І якщо народ не хоче мати вигляд Кадирова, Шойгу чи Наришкіна тощо, якщо не хоче спати з ворогом, то його треба стерти з землі. Звідси сенс життя москаля і сенс соціального ліфту – пробитися на верх соціальної піраміди, щоб отримати законне право ламати волю і перетворювати всіх навколо у прислужливих собак. Когось в агресивних (кадирівці), когось у покірних (буряти).
Все це важливо розкривати, якщо так хочеться говорити і домовлятися з ворогом, хоча б для того, аби пояснити Заходу, що означає превентивний хімічний чи ядерний удар у випадку виникнення екзестенційної загрози для росії. Ця загроза уже давно осягнута москалями і всі рішення також давно прийняті. Росія застрягла на точці обґрунтування використання зброї масового враження. Катастрофою для нас буде не лише фізичний біль, але й трактування Заходом можливого удару росією по нам психічними розладами Путіна. Існуючі наміри Путіна – це не психіатрія однієї людини, а свідомий етичний вибір народу, який претендує на захист вічного і позиціонує себе провідником консервативної ідеї і моральної культури. У цьому весь жах. На жаль, поки що, ми не справляємося з поставленою задачею, навіть гірше – виправдовуємося за нав’язаними звинуваченнями у військовому нападі.
Після падіння Берліну у 1945 році розпочався Нюрнберзький процес на якому була засуджена ідеологія нацизму. Україні не вдасться взяти Москву, але в наших силах провести свій аналог Нюрнбергу, на якому засудити криміналізацію волі, яка призводить до дегуманізації людини. Криміналізація волі – це коли проявлення волі трактується як кримінальний злочин.
розгорнути опис
згорнути опис
