ПОЕЗІЯ, ЯК СТІЧНА РІЧКА. Авторська декламація: Марія Карпик
#МаріяКарпик #вірші_поезія
Поезія, як річка стічна
Тече у голубінь віків
І музика її магічка
Грає серцями в хвилях слів.
Її мелодія заспівна
Лягає на рясні рядки
Так, наче вишивка чарівна,
Кладе на полотні стіжки.
Коли біль в розпачі нас душить
Печаль душі рядки сльозить
І поет кожний, кожний мусить
Словами правди говорить.
Але печаль не буде вічна;
майне тепло й розтане лід.
І заворожить вас магічно
наших віршів весняний слід.
Закружить промінь піднебесся
і побіжать слова-струмки
у світ величний, який зветься
витоком дивної ріки.
І розіллються ніжні звуки,
мов білі лебеді впадуть,
на срібне плесо, в земні руки.
Й корабликами попливуть.
розгорнути опис
згорнути опис
