Етнограф-педагог Савина Єлизавета Сидорович (5.05.1895, м. Монастириська — 25.11.1972, м. Львів) яскраво представляє покоління людей, котре сформувало когорту справжніх лідерів, громадських діячів - плодами праці яких , їх жертовним духом житиме, певно, кожна нова генерація українців. Сама Савина Єлизавета отримала освіту й виховання насамперед у глибокого віручому й патріотичному домі, у гімназії сс. василіянок та учительській семінарії Українського педагогічного товариства. Одразу відтак стала у витоках товариств «Сокіл» і «Пласт», працювала в бібліотеці НТШ (1915—1916), займалася організацією шкіл на Волині (1916—1918), вчителювала у Коломиї (1918—1920), Львові в Українській семінарії (1920—1934) та гімназіях, Ремісничій школі (1940—1944), а з 1944 р. стала науковим співробітником Музею етнографії та художнього промислу АН УРСР у Львові.
У вечорі пам'яті С. Сидорович, який пройшов на самому початку нового етапу підступної російсько-української - відкритих бойових дій, взяла участь інтелігенція м. Львова, зокрема п. Іван Сварник, Роман Яців, Тетяна Крушельницька, Ірина Грицюк, Богдан Зятик, о. Ростислав Будзан, Богдана і Леся Крип'якевич - родичі видатної науковиці й педагога, інші зацікавлені українською постаттю, яка явила високий лет людського духу та нездоланну міць справжньої любові до народу.
розгорнути опис
згорнути опис
