Колись мальовниче, затишне й зелене, а нині сплюндроване й понівечене росіянами місто Буча на Київщині потроху виходить із коми після втечі окупантів. Огороджує небезпечні ділянки табличками “Міни” й червоними стрічками. Такі самі стрічки оточують ще не поховані тіла померлих: забирати їх одразу не можна, адже убитих також іноді мінують.
Змучені після понад місяця безперервного жаху люди виходять надвір… і усміхаються. Приязно махають руками в камери численних журналістів, займають черги по гуманітарну допомогу, яку постачають бусами у різні райони.
Тут досі немає ні світла, ні газу чи інтернету, не працює водогін. Мобільний зв’язок також з’являється де-не-де. Журналістів попереджають, щоб не віддалялися від групи і не сходили з асфальту на “зеленку”: на кожному кроці можуть чекати вбивчі “сюрпризи”. На те, щоб ліквідувати наслідки півтора місяця війни, піде не один рік.
Але деякі втрати не загояться ніколи.
Читайте також текстовий репортаж у "Новинарні":
https://novynarnia.com/2022/04/08/vony-po-sobakah-strilyaly-bucha/
розгорнути опис
згорнути опис
