Несказане лишилось несказанним… Ліна Костенко. Читає Вікторія Сергієнко.

НЕСКАЗАНЕ ЛИШИЛОСЬ НЕСКАЗАННИМ...

***
Двори стоять у хуртовині айстр.
Яка рожева й синя хуртовина!
Але чому я думаю про Вас?
Я Вас давно забути вже повинна.

Це так природно – відстані і час.
Я вже забула. Не моя провина, –
то музика нагадує про Вас,
то раптом ця осіння хуртовина.

Це так природно – музика і час,
і Ваша скрізь відсутність невловима.
Двори стоять у хуртовині айстр.
Яка сумна й красива хуртовина!

***
Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним.

Життя ішло, минуло той перон.
Гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.

Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.

***
Осінній день березами почавсь.
Різьбить печаль свої дереворити.
Я думаю про тебе весь мій час.
Але про це не треба говорити.
Ти прийдеш знов. Ми будемо на “Ви”.
Чи ж неповторне можна повторити?
В моїх очах свій сум перепливи.
Але про це не треба говорити.
Хай буде так, як я собі велю.
Свій будень серця будемо творити.
Я Вас люблю, о як я Вас люблю!..
Але про це не треба говорити.

***
Я дуже тяжко Вами відболіла.
Це все було як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
А розум спав, довірливий Самсон.

Тепер пора прощатися нам.
Будень.
На білих вікнах змерзли вітражі.
І як ми будем, як тепер ми будем?!
Такі вже рідні і такі чужі.

Ця казка днів - вона була недовгою,
Цей світлий сон - пішов без вороття.
Це тихе сяйво над моєю долею! -
Воно лишилось на усе життя.

***
Хай буде легко. Дотиком пера.
Хай буде вічно. Спомином пресвітлим.
Цей білий світ – березова кора,
по чорних днях побілена десь звідтам.

Сьогодні сніг іти вже поривавсь.
Сьогодні осінь похлинулась димом.
Хай буде гірко. Спогадом про Вас.
Хай буде світло, спогадом предивним.

Хай не розбудить смутку телефон.
Нехай печаль не зрушиться листами.
Хай буде легко. Це був тільки сон,
що ледь торкнувся пам’яті вустами.

©Ліна Костенко

Читає Вікторія Сергієнко

Музика: "До тебе", композитор Віталій Філіпенко.

Виконавці: Євгенія Басалаєва (фортепіано), Київський камерний ансамбль "Контрасти Київ-Класік".

У відео використано живопис художниці Зінаїди Серебрякової (1884-1967).

#Серцяголос #ЛінаКостенко #ВікторіяСергієнко