Я обіймаю тебе, Маріуполю.
Звертаюсь до всіх хто мене чує. Весь світ бачить що відбувається в Маріуполі. І весь світ не може це зупинити. Ви знаєте, я пишу пісні. Не тому що так треба, а тому що я так живу, я так плачу і сміюсь. Цей вірш мені прислала Liubov E-va (це псевдонім, Люба просила не називати прізвища, вона родом з окупованоі території, «Вірш про любов до України», так назвала його вона). Я додала своіх слів, думок, серця і душі. Написала музику.
Почуйте!
Буду любити тебе покалічену
Не сумнівайся: ще дужче, щосили
Серцем своїм навісним, не пригніченим
Я так люблю тебе, ти моя мила
Світла, згорьована,
Сонцем напоєна,
З давніх давен і така молода,
Все що війною розбите-загоїться
Душу свою ти не віддала
Я обіймаю тебе Маріуполю
Рідний Херсон мій
Чернігів у ранах
Харкове, Львове
Ірпінь закривавлений
Мій Миколаів, Одесу як маму
Я обіймаю таврійські степи мої,
Небо і землю донецькі замучені.
Півник тримається,
Сонце над Бучею
Все переможе любов. Неминуче.
Не сумнівайся: стаємо ми сильними,
Ми назбирали любові і єдності,
Ти нас прости що бували пасивними,
Але тепер нам уже не до чемності
Ми все здолаєм і будемо кріпкими,
Виметем з хати маленьке й невартісне
Будем красивими, чесними й гідними
Будем крізь біль ми ділитися радістю..
Я обіймаю тебе Маріуполю
Рідний Херсон мій
Чернігів у ранах
Харкове, Львове
Ірпінь закривавлений
Мій Миколаів, Одесу як маму
Я обіймаю таврійські степи мої,
Небо і землю донецькі замучені.
Півник тримається,
Сонце над Бучею
Все переможе любов. Неминуче.
Сонце зійде. Обцілуємо матінку
Так, ніби вперше. Крізь сльози правдиві,
Кожен куточок її ніби пам‘ятка
Духу людського, його надзусиллям
Ми подолаємо, вільними будемо,
Серце до серця, рука до руки,
Хто захищав тебе-ми не забудемо,
Житиме пам‘ять про них на віки
розгорнути опис
згорнути опис
