Це глибокий, майже шепітний діалог із собою та з часом. Я переніс цей текст у звучання пост-панку — стримане, меланхолійне, з атмосферною гітарою, рівним ритмом басу та майже відстороненим чоловічим вокалом. Усе це — спроба передати стан самотності, тихих думок, тиші, за якою ми так сумуємо в цей неспокійний час.
Ця пісня — не для гучних вечірок. Вона — для вечорів, коли все мовчить, окрім внутрішнього голосу. Якщо вам близькі такі моменти — послухайте. Буду вдячний за ваші відгуки.
розгорнути опис
згорнути опис
