Вона — повільна, тягуча, дещо медитативна. Така, що просочується всередину, як туман у полі.
У центрі — жіночий вокал. Вона співає про памʼять, про те, як любов зникає, як традиції розчиняються в повітрі, як хвилюється жито на вітрі, коли вже нікого немає поруч.Я створив її під впливом українського фольклору — не прямого, а швидше його тіні. Це альтернативний рок, але з темним, кінематографічним тоном, зі спотвореними гітарами, мінімальним інструментом і голосом, який ніби йде крізь час.
Це не трек на фон. Це щось, що вимагає тиші. Щось, що краще слухати наодинці.
Буду вдячний кожному, хто знайде у цій пісні щось для себе.
розгорнути опис
згорнути опис
