Пісня на уривок з «Енеїди» Івана Котляревського, але не таку, до якої ми звикли зі школи. Цього разу я занурив цей текст у темну електронну атмосферу: darkwave / synthwave, глибокий синтезаторний бас, холодні пади, дзвін музичної шкатулки й чоловічий вокал, що звучить ніби з потойбіччя.
Для мене це історія не про гумор, а про темну романтику, втрату, жагу і відмову, де краса межує з жахом. Дидона тут - не просто образ, а привид почуттів, які не відпускають. Еней - голос, що блукає між провиною і бажанням. Я намагався зберегти силу оригінального слова і водночас відкрити його з іншого, готичного боку.
Ця пісня - експеримент і виклик самому собі: поєднати українську класику з електронним звучанням, напругою і містикою. Сподіваюся, ви відчуєте цю атмосферу так само гостро, як і я під час роботи над нею.
Послухайте, напишіть у коментарях, що зачепило найбільше, і скажіть - чи варто продовжувати такі темні переосмислення нашої класики.
Дякую, що ви поруч.
розгорнути опис
згорнути опис
