Пісня на уривок з «Енеїди» Івана Котляревського, але в звучанні, яке ви точно не чули раніше. Я свідомо пішов у темну, симфонічну, майже ритуальну атмосферу - важкі гітари, глухий бас, повільні удари барабанів, органи й моторошні хори. Це музика страху, величі й приреченості, ніби ти став свідком темного обряду в закинутому соборі.
Обраний уривок - жорсткий, безжальний і чесний. Тут пекло не алегорія, а вирок: за фальш, за лицемірство, за продажність і самообман. Котляревський писав гостро і сміливо - я лише підкреслив це звуком, голосом і напругою. Вокал балансує між похмурим нашіптуванням і відчайдушним криком, ніби страх ще стримується, але ось-ось вирветься назовні.
Це не легка пісня і не фон. Це занурення. Це темна сторона класики, яку ми звикли бачити інакше.
Послухайте, якщо готові відчути жах, благоговіння і холодну велич слова, що звучить крізь століття.
Дякую кожному, хто слухає, відчуває і не боїться дивитися в темряву.
▶️ Підписуйтесь на канал, якщо вам близька сучасна українська музика та незвичне прочитання класики.
розгорнути опис
згорнути опис
