Пісня на вірш Олександра Олеся «О слово рідне! Орле скутий!» - текст, який не втратив сили ні через сто років, ні сьогодні, коли слово знову болить, ріже й рятує одночасно.
Це не просто музика. Це спроба почути поезію серцем сучасної людини. Я навмисно обрав темне, напружене, емоційне звучання - з глибоким ритмом, важкою пульсацією і стриманою драматикою. Жіночий вокал у цій пісні - сильний, хрипкий, надломлений - звучить для мене як голос самого Слова: зраненого, зрадженого, але незламного.
У цьому творі є біль втрати, гнів за знецінене, сліди зради й водночас - внутрішня сила, яка підіймає з колін. Від тихого, напруженого початку - до вибухового, майже гімновго приспіву. Це шлях від скутості до світла. Від мовчання - до крику.
Я вірю, що слово може бути мечем. І водночас - сонцем. Саме про це ця пісня. Про нашу памʼять. Про голос, який неможливо втоптати. Про мову, що проходить крізь біль і все одно звучить.
Буду вдячний, якщо ви послухаєте, відчуєте і напишете, що відгукнулося саме вам.
Дякую, що ви поруч.
розгорнути опис
згорнути опис
