Пісня, створена на основі уривку з «Енеїди» Івана Котляревського. Але це не шкільна класика - це повільний horror punk, де старі рядки оживають у гнітючому басі, похмурому ритмі й моторошному голосі, який звучить ніби з-за меж річки Стіксу.
Я уявив цей уривок не як веселу ярмарку, а як хаотичний натовп душ, що тісняться біля Харона - кожен штовхається, благає, свариться, а старий перевізник лиш сміється й відштовхує веслом.
Це - темна пригода, де життя й смерть переплелися в ритмі, що повзе повільно, як човен по туманній воді.
Тут головна - бас-гітара. Вона говорить глибше, ніж слова.
Вокал - як шепіт із підземелля, з відтінком божевілля й відчаю.
Усе звучить сиро, грубо, але чесно. Так, як і має звучати панк на межі з потойбіччям.
Якщо вам близькі темні образи, старовинна поезія у новій формі й атмосфера, від якої холоне шкіра - послухайте цю пісню.
Дайте знати, що відчули після прослуховування.
розгорнути опис
згорнути опис
