Симфонічна металева балада на уривок з «Енеїди» Івана Котляревського.
Цей фрагмент завжди здавався мені одним із наймістичніших у всій поемі - мить, коли Еней разом із Сивіллою спускається до пекла.
Я спробував передати цю подорож крізь темряву й світло через музику: повільний, урочистий темп, меланхолійні, але могутні акорди, симфонічні струни, хори й гітари, що наростають до величного кульмінаційного звучання.
Вокал - жіночий, оперний, небесний і трагічний, із глибокими чоловічими партіями в підтримці - немов голоси двох світів, що ведуть діалог між життям і смертю.
Ця пісня - про перехід. Про шлях у невідоме, у власну тінь, де страх і благоговіння зливаються в одне відчуття.
Для мене це не просто музична інтерпретація «Енеїди» - це спроба почути її глибше, там, де людська душа торкається безодні.
Дякую всім, хто поруч, хто слухає, відчуває й підтримує.
Запрошую вас у цю темну, але величну подорож - у пісенне пекло Енея.
розгорнути опис
згорнути опис
