Львів. Світає. Дощ. Шахеди. Ракети. Вибухи...
Сьогодні день народження Богдана-Ігоря Антонича - ніжного, загадкового, містичного. Пам'ятаю, як якось цілу ніч, десь наприкінці 80-х батько читав вірші і розповідав нам про дивовижного співця з Лемківщини, що помер молодим, залишивши людству неймовірної краси поезію. Вірші читав напам'ять...
«Agnus dei» [Боже ягня], «Тюльпани» [музика Лесі Тельнюк] - перші пісні, які ми почали виконувати ще на початку 90-х.
Пізніше - «Назавжди» - одна з найулюбленіших, що вийшла навіть окремим синглом [кілька версій пісні]. А потім - ціла програма «Agnus dei» , створена на основі чудесного циклу 22-річного поета «Зелена Євангелія» , у супроводі оркестру та хору і записана в Патріаршому соборі Воскресіння Христового у Києві.
Але сьогодні хочеться, щоб прозвучало «Назавжди». Місько Барбара - легендарний, неповторний, тремтливий, - заспівав її так по-антоничівськи, з таким львівським присмаком ночі і таїнства, що хочеться залишитися у цій пісні назавжди, як у казці. Дякуємо тобі за це, друже.
За тиждень до повномасштабного вторгнення на вечорі пам'яті Міська Барбари [1971–2021] у Київському Будинку звукозапису, ми заспівали цю пісню разом. І було це так: голос Міська у запису, наші голоси наживо. А ще - передчуття тривоги і біди і нездоланна сила любові між живими і вже спочилими, між вчора і зараз, між сьогодні і завтра - назавжди, назавжди, назавжди.
Тримайся, наш прекрасний Львове! Сьогодні над тобою тримають небо чудесні янголи поезії та дива.
Окрема подяка Збройним Силам України та ППО за новий день.
#тельнюк #барбара #антонич #назавжди #слухайсвоє #дивисьукраїнське
розгорнути опис
згорнути опис
