24 лютого – день, який розтягнувся на роки. День, в який чотири роки тому світ почав називати нас «незламними».
Але правда така: ми звичайні люди, втомлені і крихкі, які просто навчилися жити в усьому цьому. Бо просто не мали вибору, крім як продовжувати боротьбу.
Між сиренами.
Між новинами, від яких накриває, хоча здається, що це вже неможливо.
Між короткими «+» і паузами без зв’язку.
Навіть коли всередині все вже давно не ок, ми обираємо вистояти. Бо маємо заради кого.
розгорнути опис
згорнути опис
