Вийшла 49-та частина мого циклу - пісня на уривок з "Енеїди" Івана Котляревського. Цього разу трек вийшов жвавим, ритмічним і по-справжньому рухливим - з напором, пульсом і тією внутрішньою енергією, яка тягне вперед з перших секунд.
Текст Котляревського тут звучить особливо соковито - застілля, гармидер, троянська ватага, шум і хмільна радість. Хотілося передати не музейну класику, а живу стихію - таку, що гуде, штовхається ліктями й не стоїть на місці.
Для мене ця пісня - ще один крок у довгому циклі, де українська класика оживає в сучасному звучанні. Буду радий вашим відгукам. Якщо сподобалось - підтримайте вподобайкою, напишіть коментар і поділіться з тими, кому цікаво почути "Енеїду" не з підручника, а з живим ритмом.
Слухайте і рухайтесь разом з нею.
розгорнути опис
згорнути опис
