Випустив пісню на вірш Лесі Українки "Слово, чому ти не твердая криця...". Це не просто музика - це внутрішній маніфест, розмова зі словом як зі зброєю, яка може боліти, ламати, але й звільняти.
Я свідомо обрав індустріальне, холодне, металеве звучання. Тут немає солодких мелодій і романтики. Є ритм, схожий на удари молота, стриманий гнів, напруга і боротьба з самим собою. Я намагався зробити так, щоб музика не перекривала поезію, а підкреслювала кожне слово, кожен рядок, кожен нерв цього тексту.
Для мене цей вірш - про відповідальність слова. Про те, що воно може бути слабким у наших руках, але стати мечем у руках інших. Саме з цим відчуттям я й працював над піснею.
Буду радий вашим думкам, відчуттям і чесній реакції. Якщо ця робота відгукнулася - підтримайте вподобайкою, напишіть коментар і поширте, щоб слово жило далі й знаходило своїх воїнів.
Текст вірша:
Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?
Ти, моя щира, гартована мова,
Я тебе видобуть з піхви готова,
Тільки ж ти кров з мого серця проллєш,
Вражого ж серця клинком не проб'єш...
Вигострю, виточу зброю іскристу,
Скільки достане снаги мені й хисту,
Потім її почеплю при стіні
Іншим на втіху, на смуток мені.
Слово, моя ти єдиная зброє,
Ми не повинні загинуть обоє!
Може, в руках невідомих братів
Станеш ти кращим мечем на катів.
Брязне клинок об залізо кайданів,
Піде луна по твердинях тиранів,
Стрінеться з брязкотом інших мечей,
З гуком нових, не тюремних речей.
Месники дужі приймуть мою зброю,
Кинуться з нею одважно до бою...
Зброє моя, послужи воякам
Краще, ніж служиш ти хворим рукам!
розгорнути опис
згорнути опис
