39-та частина мого циклу за “Енеїдою” Івана Котляревського.
Цього разу я звернувся до одного з найтемніших і наймоторошніших уривків - сходження Енея у підземний світ. Я свідомо обрав похмуре альтернативне рок-звучання: повільний, важкий, гіпнотичний ритм, сирі й спотворені гітари, глибокий бас, мінімалістичні барабани. Атмосфера - ніби запис у проклятому місці, де лунають відлуння, шепоти й прихований жах.
Вокал тут стриманий, втомлений, подекуди надломлений - без прикрас, без героїки. Хотілося передати холод страху, внутрішню тривогу й ту безвихідь, яка пронизує цей фрагмент “Енеїди”: ворота пекла, катування, суд, тінь Прозерпіни, мовчазну велич підземного царства.
Це не просто музика - це занурення, повільний спуск у темряву, де класичний текст звучить несподівано сучасно й тривожно.
Буду вдячний за вашу підтримку, коментарі та відчуття після прослуховування. Якщо цей епізод зачепив - значить, я все зробив правильно.
розгорнути опис
згорнути опис
