Друзі, вітаю. Сьогодні наш шлях крізь «Енеїду» Котляревського стає ще темнішим і глибшим. Представляю вам 41-шу частину нашого великого циклу.
Цього разу я зазирнув у ту частину потойбіччя, де панує спокій, але цей спокій викований зі сталі, вогню та важкої справедливості. Музика народилася з доволі специфічного запиту: я прагнув створити dark industrial rock, що звучить як апокаліптичний марш.
🌑 Про що ця частина?
Ми звикли бачити «Енеїду» жартівливою, але цей уривок - про справжню цінність людини. Еней дивується, бачачи в раю не чиновників у золотих шапках і не багатіїв із повними скринями, а тих, кого світ вважав «навіженими»: вдів, сиріт, чесних дів та щирих людей, що допомагали іншим.
🎸 Атмосфера треку:
Початок: Моторошний свист у тиші, що налаштовує на ритуальний лад.
Звук: Важкі механічні барабани, дисторшн-гітари та пульсуючий електронний бас.
Вокал: Хоч я і задумував цей образ як суворий і владний «марш сталі», втілити його вирішив саме через жіночий вокал. Він звучить низько, наказово та дещо загрозливо — як голос самої Сивілли, що веде Енея крізь туман.
Фішка: Хор у приспівах створює ефект «священного контрасту», ніби ми чуємо відголоски небесної меси посеред індустріального пекла.
Це не просто пісня - це гіпнотична процесія. Це нагадування про те, що «праведна жизнь» часто виглядає непомітною для натовпу, але звучить гучніше за будь-який метал.
Текст пісні:
Ні холодно було, ні душно,
А саме так, як в сіряках,
І весело, і так не скучно,
На великодних як святках;
Коли кому що захотілось,
То тут як з неба і вродилось,
От так-то добрі тут жили.
Еней, се зрівши, дивовався
І тут яги своєй спитався,
Які се праведні були-
"Не думай, щоб були чиновні, —
Сивилла сей дала одвіт, —
Або що грошей скрині повні,
Або в яких товстий живіт;
Не ті се, що в цвітних жупанах,
В карамзинах або сап'янах;
Не ті ж, що з книгами в руках,
Не рицарі, не розбишаки;
Не ті се, що кричать: "І паки",
Не ті, що в золотих шапках.
Се бідні нищі навіжені
Що дурнями зчисляли їх
Старці хромі сліпорождені
З яких був людський глум і сміх
Се що з порожніми сумками
Жили голодні під тинами,
Собак дражнили по дворах,
Се ті, що біг дасть получали,
Се ті, яких випроважали
В потилюцю і по плечах.
Се вдови бідні, безпомощні,
Яким приюту не було;
Се діви чесні, непорочні
Яким спідниці не дуло;
Се що без родичів остались...
І сиротами називались,
А послі вбгались і в оклад;
Се що проценту не лупили,
Що людям помагать любили,
Хто чим багат, то тим і рад.
Тут также старшина правдива,
Бувають всякії пани;
Но тілько трохи сього дива,
Не квапляться на се вони!
Бувають військові, значкові,
І сотники, і бунчукові,
Які правдиву жизнь вели;
Тут люде всякого завіту,
По білому єсть кілько світу,
Которі праведно жили".
розгорнути опис
згорнути опис
