Ми всі — чиєсь не випите вино,
Або ранкова вже холодна кава,
На паузі залишене кіно,
Після антракту непобачена вистава...
В холодну ніч автобусне депо,
Забута у трамваї парасоля,
Ми ж завжди проти течії…
Бо все, що проти, називають доля...
Високий градус, що збиває з ніг,
Ми всі для когось самий перший сніг,
Крихка свобода так подібна кришталю,
Я так тебе… люблю…
Ми всі — чиєсь непереконливе "Прощай!",
Тужливий вечір у пустій кімнаті,
Солодкий аж занадто дуже чай,
Побите тіло, сховане у шмаття...
Загублений без адресата лист,
Підслухана розмова в телефоні,
І ніби ж завжди в полі один на один
Ридання тихе на пустім пероні...
розгорнути опис
згорнути опис
