Каштани падають додолу восени
На друзки розбиваючи печаль ...
Вони цвіли , в парфумах були сни ,
Буяло літо в відблиску кораль .
А ми ішли , шукали тишу , тінь
Поміж дерев з далекої весни ...
Вітри несли у звуках шепотінь
Лиш спогади із присмаком вини .
Минулих стріч рамена далини
Вертали в позолочений пейзаж ...
Там щастя порошило крупини ,
Стираючи каштановий міраж .
Небачене , неслушне відійшло ,
Мов легка млість сьогодні в нікуди ...
Дозрілий плід - то бачене перло
І долі заблукавшої сліди .
Малює небо перами вітрів
Самотність хмар у вигадку свою ...
Каштанопад у вереснь нас звів ,
Я перед ним ніяк не устою .
розгорнути опис
згорнути опис
