«У школі нас вчили, що українці – зрадники» КУЗЬМА МАТВІЮК | ОБЛИЧЧЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ
Кузьма Матвіюк мешкає в селі Ілляшівка на Хмельниччині та бере активну участь в громадському житті Хмельницького. Народився 2 січня 1941 року в родині з козацьким корінням.
Під час колективізації бабуся та дідусь Кузьми були розкуркулені. Багато родичів Матвіюка загинули під час Голоду 1932-33 років.
1957-го хлопець пішов до школи, де під час уроків історії вчителька формувала в учнів негативний імідж про українців, як про зрадників. Водночас Кузьма часто чув від приїжджих з Росії працівників місцевої МТС про вищість росіян в порівнянні з іншими народами СРСР. Під цим впливом Матвіюк почав соромитися свого українського походження та мріяв колись змінити національність в паспорті. Втім, знайомство з представниками українського руху опору та читання самвидаву з часом змінили його думку.
В 1965 році Матвіюк завершив Українську сільгоспакадемію в Києві, відслужив в армії та переїхав викладати в Уманський технікум механізації сільського господарства. Під виглядом “відновлення ленінської національної політики” разом з іншими викладачами намагався захищати національну культуру, проводив вечори української мови та поезії. Згодом через місцевий музей Матвіюк познайомився з секретаркою Михайла Грушевського Надією Суровцевою, багаторічною політичною бранкою. В її домі часто гостювали відомі дисиденти з Києва, Львова, Москви і Кузьмі було цікаво проводити час в її домі.
Невдовзі, разом зі студентом та співмешканцем по гуртожитку Богданом Чорномазом Кузьма Матвіюк почав поширювати працю Івана Дзюби “Інтернаціоналізм чи русифікація?” та інші самвидавні твори.
1971 року чоловіка заарештували та засудили на 4 роки таборів суворого режиму. Ув’язнення відбував важко, втратив пальці на лівій руці.
Більше про Кузьму Матвіюка можна прочитати у книзі «І ми цей шлях пройшли».
А також за посиланням: http://museum.khpg.org/1113916924
розгорнути опис
згорнути опис
