Якщо зовсім в двох словах, діло було так.
Час жорсткої карантинної консервації спричинив справжній бум показів записаних версій театральних вистав.
Одного разу, гортаючи подборку до вечірнього перегляду, – наштовхнувся на виставу Миколаївського академічного художнього російського театру.
Відомі для себе п’єси переглядаю точково, й рішення to дивитися, чи to not дивитися приймаю за кількома ключовими моментами вистави, точніше, за їх режисерським вирішенням. Із тією впостановкоюдосить швидко склалася відповідь «ні», при тому око впало в органіку однієї з акторок.
Пам’ятаю, що перегортав відеозапис із сценами у її виконанні, після чого написав керівникові театру Артему Свистуну, що мрію про знайомство із НЕЮ – особисте, виставне – будь-яке, але без посередництво відеооб’єктива.
Літо 2021-го.
Миколаївський російський театр проводить V Міжнародну літню театральну школу «Театрон —21».
Між виставами та майстер-класами встиг записати багато чого цікавого.
А одного дня, абсолютно неочікувано для себе побачив ЇЇ.
Лагідне південне сонце, яким воно може бути червневим полуднем, заливало простір.
Порятунок давала бесідка внутрішнього театрального дворика.
На лавці сиділа Сталіна Лагошняк.
Цього дня, власне, як і у всій програмі театральної школи вистави з нею не були заявлені.
А ось мрія про знайомство – здійснилася. Більш того, з цього вийшло інтерв’ю, яким ділюся на каналі «Театральна риболовля».
Дякую Миколаєву за театральні зустрічі!
Перша з двох частин нашого спілкування ТУТ.
розгорнути опис
згорнути опис
