Я тебе, як завжди, проведу. Поезія Марії Карпик #МаріяКарпик #Інтимналірика
Тобі всміхнусь, як завжди, й проведу.
Розводить день вже вранішні заграви.
Перехрещу, щоб відвести біду,
і попрямуєш крізь високі трави.
Услід тобі хвилину подивлюсь.
Рожева тінь на сході крає небо.
Вдивляючись у нього, помолюсь,
бо в захисті Господнім є потреба.
Й знов прилетять вогкі осінні дні,
затягнуть небо мутні сірі хмари.
Без тебе буде холодно мені
і сни вкрадуть страхітливі примари.
Коли ж день розведе нічні мости
й сковзне по горизонті позолота,
із весняним цвітінням прийдеш ти,
відкривши в щастя мрійливі ворота.
І я тобі назустріч побіжу,
обгорнута у промені шовкові.
Крізь золотистих променів вежу,
зайду навік у твій полон любові.
Автор Марыя Карпик
Читаэ Світлана Казмірчук
Відеомонтаж Ігор Казщмірчук
Фото з сайту pixabay.com
Музика з фонотеки Ютуб
розгорнути опис
згорнути опис
