Зміїне кодло
Жінок і змій не зрозуміти,
Бо гадять там, де мають жити
Впускають яд і люють отруту
Таку гидку, на запах бруду
З сердець стерчать у них ножі
І сморід навіть у душі
Жінки, що носять в грудях щастя
Солодке, світле, як причастя
В єдину світлу, добру мить
В секунду зроблять, що болить
І Єва, перша із жінок
Сплела собі гіркий вінок
І винним стався чоловік
І той узяв і просто втік
Відповідальності ніхто не взяв
Хоч Бог усіх попереджав
А потім були сотні літ
Із помилок звели граніт
У душах стіни і в серцях
Шукаєм спокою в купцях
Що продають, пусті слова
А правда всьому голова
А правда в кожного своя
І тут з’являється змія
Та вибір тільки за тобою
Чи подружитися з змією
А змій всього лиш
Інтекатор
На віру, вірність і добро
Від себе можна утікати
Та куди втіікнеш, якщо зло
Як запах пронесеться за тобою
У нескінтенних диких «я»
Від себе не сховаєшся ніколи
Бо в кожній з нас живе змія
розгорнути опис
згорнути опис
