Дякую Ігору Двигало за написання і виконання пісні на важливий для мене вірш з моєї 1-ї збірки поезій "Абетка юності", який, як мені думається, приніс мені (за цю збірку) у далекому 2015му Всеукраїнську літературну премію імені Василя Симоненка 🙂
ВЕЛЕТЕНЬ СЕРЦЯ (СИМОНЕНКОВІ)
Знову спокій душі розпанаханий,
Тишу в серці уб'ю, мов змію.
Полечу сизокрилими птахами
У пробуждену мрію свою.
Чортенята думок схарапудрились.
Я - Людина, і чую це знов.
Простота може теж бути мудрою,
Коли Щирість у ній і Любов.
На друзки злу байдужість розпатраю.
В руки грудочку візьму землі.
Засіяє яскравою ватрою
Моя іскорка в сивій імлі.
На відчуженість словом нагримаю, -
В тому слові і радість і біль.
Задавлю пломенистою римою
Тітку Холодність кляту в собі.
Спалахнула в мені чималенькою
Серед тиші іскра хвилювань.
Прокричу Василю Симоненкові:
"Ти не сам - ми твій Берег Чекань!"
Не пішов ти внікуди, поете наш,
Ми - нащадки твоїх поривань.
В твої вірші-бо істина вплетена,
Що в мільйонах сердець ожива!
© Сашко Обрій. Поезія
25.09.2013
розгорнути опис
згорнути опис
