Лариса Ніцой читає вірш "Тридцять" Сашка Обрія, присвячений усім ровесникам відновлення незалежності України, які цьогоріч разом з Україною святкують свій 30-річний ювілей☺😎💪
/ 30 /
Нерви – побита іржею, подряпана криця.
Скроні і чуба ледь-ледь притрусила пороша.
Просто... зненацька, коли тобі стукає тридцять,
хочеться в тиші згадати щось тепле й хороше:
усмішки друзів, мандрівок рябі кінострічки,
юність, дитинство "пузате", на спогади спершись...
Визнавши раптом з однолітком, з першим зустрічним:
ви – покоління, що всюди відзначилось першим.
Першим народжене вже в незалежній державі.
Першим пройшло ЗНО. Першим вивчило мову.
Першим – під кулі... в мороз... на Майдані... дрижало.
Першим уздріло країну, народжену знову.
Першим по тому відчуло війну і досаду,
в розквіт чуми стріло кризу середнього віку.
Просто коли зустрічаєш четвертий десяток, –
вперше віч-на-віч дорослим стаєш чоловіком.
Просто коли ще не в хаті стоїш – на порозі
власного, третього вже, як не як, ювілею,
криз, пандемій, воєн – свіжих,
стоїш, мов на розі,
можна вважати "тридцятку" значним привілеєм.
Часом здається: ще купа попереду звершень,
маса чудес і дівочих сердець заіскриться...
Маєш,
"Один. Дев'ять. Дев'ять. Один",
свіже "вперше":
вам цьогоріч з Україною сповниться тридцять...
© Сашко Обрій.
#сучасна_українська_поезія
#сашко_обрій #лірика #лариса_ніцой
#відеодекламація #вірші_українською
розгорнути опис
згорнути опис
